Без названияЩороку 24 травня ми відзначаємо важливе свято – День слов’янської писемності і культури. Це особливий день, коли ми вшановуємо пам’ять святих братів Кирила і Мефодія – творців слов’янської абетки, які подарували нам можливість говорити, писати й читати рідною мовою.

Кирило та Мефодій жили у IX столітті і були просвітниками, які створили першу слов’янську абетку – глаголицю і кирилицю. Вони переклали на слов’янську мову Святе Письмо та інші важливі тексти, що стало поштовхом для розвитку слов’янської культури і освіти.

Їхній внесок – це не просто створення алфавіту, а початок формування національної ідентичності для багатьох народів, серед яких і українці.

Для нашої країни це свято – нагадування про важливість рідної мови і культури. Саме завдяки писемності ми можемо зберігати нашу історію, традиції, передавати знання і виховувати майбутні покоління.

24 травня – це свято, що нагадує нам про наше коріння, нашу культуру і нашу мову – ті скарби, які треба берегти і примножувати.

З нагоди свята, варто ознайомитися з деякими старовинними слов’янськими книгами та манускриптами, які відображають багатство нашої писемної спадщини:

  1. Київські глаголичні листки (Kiev Missal) – одні з найдавніших відомих слов’янських манускриптів, написані глаголицею в середині X століття. Вони містять частини римської літургії і були виявлені в Єрусалимі, пізніше передані до Київської духовної академії.
  2. Добрейшове Євангеліє (Dobreyshovo Gospel) – болгарський манускрипт XIII століття, написаний кирилицею. Він прикрашений кольоровими орнаментами та зображеннями євангелістів, зокрема святого Луки.
  3. Кодекс Зографенсіс (Codex Zographensis) – освітній манускрипт XI-XII століть, що містить чотири євангелія, написані глаголицею, а також синексарій XIII століття, написаний кирилицею.
  4. Київський Місал датований другою половиною Х століття, Київський Місал загалом вважається найдавнішим старослов’янським рукописом із зв’язним текстом. Рукопис являє собою семилистий текст глаголицею, який містить частини місалу римського обряду (Сакраментарій), книги текстів, що використовуються священиком під час меси.
  5. Київське Євангеліє було написано ченцем Макарієм (також відомим як Макарій) у Пустинно-Миколаївському монастирі в Києві за замовленням ченця Іони Болакирева, згідно з написом на творі. Це один з небагатьох рукописів XV століття з Києва, у якому вказано місце його створення. Він також відомий своїм «молодшим» напівуніциальним шрифтом. Рукопис складається з чотириєвангелія, менолога та покажчиків читань. Протягом століть його кілька разів реставрували та переробляли. Зараз твір знаходиться в колекції Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

photo_2025-05-21_19-05-22photo_2025-05-21_19-05-31photo_2025-05-21_19-05-15