5 серпня 1844 року у Чугуєві на Харківщині, народився знаменитий художник, автор картини “Запорожці пишуть листа турецькому султану” Ілля Юхимович Рєпін. Його предки були козаками Чугуєвського полку, який повстав проти Росії у 1819 році.
“Любі, милі земляки! Прошу вибачення за мою малограмотність в українській мові… Я дуже шкодую, що не в стані відповісти вам такою любою моєму серцю мовою дорогої України; прошу вас вірити у почуття моєї відданості й безкінечний жаль, що не можу переїхати жити в солодку, веселу Україну…» – писав у листі Ілля Рєпін до Чугуєва, коли вже зрозумів, що життя своє завершить за кордоном.
Так, Ілля Рєпін – український художник, як би не намагались вороги привласнити його собі. Війна Росії проти України спонукала провідні західні музеї перекласифікувати Іллю Рєпіна з російського на українського художника після численних українських звернень. Так само й Казимира Малевича та Архипа Куїнджі. Але які є підстави вважати їх саме українськими художниками.
В день його народження наведемо вам кілька фактів, які якраз і доводять його любов до України.Він все своє життя обожнював рідний Чугуїв на Слобожанщині (нині Харківська область), де народився і прожив перші 19 років. У Чугуєві і почав малювати – був в іконописній артілі, але також, за деякими даними, малював і українські писанки, і на цьому заробив першу копійку.З дитинства чув українську мову, але потім йому говорити нею було важко. Обожнював слухати українські пісні, деякі пісні і сам умів співати.
У Петербурзі його називали «хитрим хохлом», бо умів гарно запропонувати свої роботи Третьякову чи іншим колекціонерам. Його друзями були: художник Микола Мурашко, композитор Марко Кропивницький, «націоналіст» часів УНР Євген Чикаленко, історик та філософ Дмитром Багалієм, історик Дмитро Яворницький. Часто приїздив гостювати до Василя Тарновського в садибу «Качанівка» і там же робив замальовки козацьких артефактів з колекції мецената.
Митець намалював один з культових портретів Тараса Шевченка, якого він називав «апостолом свободи» і навіть був в оргкомітеті зі спорудження пам’ятника Кобзарю до сторіччя поета.
Він створив чимало картин на українську тематику: «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», «Чорноморська вольниця», «Українка біля тину», «Гайдамаки», «Запорожець», «Гайдамака», «Українська хата», «Гопак» тощо.
За умов фактичної заборони української мови художник пише і видає у світ картину «Вечорниці», яку підписує українською мовою. Саме під цією назвою вона була представлена у галереї Павла Третьякова та в російській пресі.
Рєпін був вчителем багатьох молодих художників і підштовхував їх до розробки в живописі української тематики.
Більшовиків він не сприймав. При цьому самі більшовики хотіли, щоб він повернувся, і вони різними методами намагаються його заманити – обіцяли звання та майно, але митець він не погоджується і залишається в Фінляндії.
В останні дні свого життя Рєпін працював над полотнами «Зустріч гетьмана» та «Козак-бандурист із хлопчиком-джурою».В листі до Дмитра Яворницького сам Ілля Рєпін, який помер в 1930 році, писав про свою останню картину: «Я знову взявся за Запоріжжя! Ну, зрозуміло, знов пішла в хід уся Україна. З якою радістю і якимось родинним трепетом в серці, з жадібністю я перечитую все, що знайшлось… Незважаючи на старість, я натрапив на хороший сюжет: Січ, вся Січ у веселощах… Гопак… Вогонь Запоріжжя ще не згас переді мною».