Улас Олександрович Самчук, видатний український письменник, журналіст і публіцист, народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Волині в достатньо заможній селянській родині.
Початкову освіту здобув у сільській школі села Тилявка. Продовжував навчання у приватній гімназії м. Кременця (зараз Тернопільська область). У 1927 році був прикликаний до польського війська. У цьому ж році дезертирував до Німеччини. З того часу жив в еміграції.
Вступив на навчання до Бреславського (зараз Вроцлавського) університету, але згодом переїхав до Чехословаччини і через кілька років (1929 — 1931) закінчив навчання в Українському університеті в Празі.
Перші літературні зацікавлення виявилися ще під час навчання в гімназії. Дебютував оповіданням «На старих стежках», опублікованим у 1926 році в журналі «Наша бесіда», що виходив у Варшаві.
1941 року в складі однієї з похідних груп ОУН-м повернувся на Волинь (до Рівного), де був редактором газети «Волинь» до 1943. З ним працював редактором Петлюра Олександр Васильович, видавництво в ті роки очолював Іван Тиктор.
Проте вже 1943 він був заарештований нацистами за свої патріотичні переконання.У 1944-48 жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації МУР. Після переїзду до Канади (1948) був засновником ОУП «Слово» (1954).
Поверненню творчості Самчука до широкого кола українців чинили опір. Занадто цей письменник, зорієнтований на європейські цінності, виявився неприйнятний для «радянських людей», яких чимало лишалося і на щаблях влади, і в наукових інституціях. Був заборонений до вивчення в українській літературі в школі антиукраїнським режимом Януковича.
Твори Уласа Самчука.
Автор повістей «Марія» (1933), «Кулак» (1932), трилогії «Волинь» («Куди тече річка» (1932), «Війна і революція» (1936), «Батько і син» (1937)), романів «Юність Василя Шеремети» (1946–1947), трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948), «Темнота»(1957) і «Втеча від себе» (1982); книг спогадів і репортажів «П’ять по дванадцятій» (1954), «На твердій землі» (1967), «На білому коні» (1956), «На коні вороному» (1979), «Плянета Ді-Пі» (1979), «Слідами піонерів» (1980).
Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.
Відповідно до українського законодавства може бути зарахованим до борців за незалежність України у XX сторіччі.
