Володимир Івасюк — один із основоположників української естрадної музики, композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст, поет. Герой України. Навічно молодий композитор, поет і співак.
4 березня 2024 року митцеві виповнилося б 75, а 24 квітня – 45 років, як не стало Володимира Івасюка. Проте його пісні лунають в Україні та світі.
Володимир Івасюк – талант, що вилився в шедеври української сучасної пісні, які вже багато років звучать і в Україні, і в усьому світі. У спадщині Івасюка-композитора представлені різноманітні жанри та форми. Він автор славнозвісної «Червоної рути», а ще 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Він чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, скрипці, майстерно виконував свої пісні, до яких часто сам писав вірші.
Його творчість стала символом можливого відродження української нації, провісником майбутніх змін, які привели до вистражданої незалежності. Сам же Володимир Івасюк став не тільки символом – подібно Василю Стусові, але й прапором, що кликав до зміни всього брудного, жорстокого, нелюдського.
Майбутній композитор народився 4 березня 1949 року у містечку Кіцмань на Буковині – у краї, де століттями перехрещувалося безліч культур і звучали українські, єврейські, румунські, молдовські, угорські, болгарські пісні. Хлопчика назвали Володимиром на честь батькових улюблених поетів Сосюри та Самійленка.
Його життя трагічно обірвалося у віці 30 років, але за цей короткий час він зробив українську пісню знаною на весь світ. Його називали українським Орфеєм, буковинським Шубертом, Ікаром української пісні, видатним композитором, одним із основоположників національної естрадної музики.
Свої почесні нагороди митець одержав, на жаль, посмертно – став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка (1994), Героєм України (2009), а також ще при житті здобув перемогу у численних музичних конкурсах і фестивалях.
До того Володимир 1973 року закінчив Львівський медичний інститут, був неординарним живописцем. Але понад усе композитор любив пісню і був їй відданий.
Він спішив творити на вищому духовному щаблі. Як відомо, Івасюк черпав сили, досліджуючи фольклорні джерела. У 1970-х роках у творчому доробку видатного композитора з’явилися такі відомі пісні на власні слова як: «Відлітали журавлі», «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Балада про мальви» та інші, а також пісні на слова різних відомих поетів. У цих прекрасних мелодіях органічно поєднувалися сучасні ритми з кращими елементами традиційного українського співу. Вони звучали в ті роки повсюди – з професійної та самодіяльної сцени, з телевізійного екрана, на студентських вечорах і весіллях. Друзі та рідні пригадують, що «творча енергетика Івасюка – це був потік, бистрина мелодій, які гармонійно переплітались зі словом, витворюючи гірські образи…».
Як треба цих пісень сьогодні! Як треба, щоб ми більше знали про Володимира Івасюка – легенду української пісні.
