Напевно ніколи ми не отримаємо відповіді на питання «чому?»: чому буденний плин нашого життя був порушений страшною війною, чому професіонал своєї справи мусив стати артилеристом, а його родина, студенти, університет… мусили покинути свої домівки і шукати прихистку в інших містах?
Але кожен з нас чітко усвідомлює «за що» воюють наші славетні воїни! Воюють з першого дня повномасштабного вторгнення, промерзаючи в окопах та втомлюючись під палким південним сонцем. Пліч-о-пліч з теперішнім часом стоїть минулий – воювали…Хтось навіки пішов в засвіти, мужньо виборюючи незалежність та свободу, навіки приєднавшись до небесного війська. На превеликий жаль, така втрата сталась і в нашому колективі.
Спогади та думки колег:
«Рік… Цілий рік пройшов з15 грудня 2022 року… Ми живемо, боремося, воюємо, допомагаємо, працюємо, донатимо…. І втрачаємо воїнів, людей, діточок… Рівно рік пройшов з того дня, коли ми, співробітники ТДАТУ, втратили колегу, фахівця, розумну, добру, щиру людину, воїна, захисника нашої рідної України – рік тому, 15 грудня, загинув асистент кафедри геоекології та землеустрою Олексій Козачек… Олексій був командиром відділення протитанкового артилерійського дивізіону, що протидіяв танковому наступу окупантів, загинув у нашій рідній Запорізькій області. Боляче нам, співробітникам, не тільки тому що працювали разом, ми щиро товаришували з Олексієм і з його співробітниками приватної фірми “Кадастр”, засновником та директором якої був Олексій! І ми навіть не уявляємо собі, як боляче його родині, дружині, діточкам, всім його родичам… Олексій був справжнім фахівцем, його любили і поважали наші студенти, бо він навчав студентів практичним навичкам та вмінням геодезиста та землевпорядника. Навчальна практика, що проводив Олексій, перетворювалась на справжнє виробництво, Олексій працював з сучасними приладами і постійно надавав таку ж змогу студентам…».
«…Вже рік, як на війні загинув Козачек Олексій Васильович – генеральний директор ТОВ «ГІК» Кадастр», землевпорядник, експерт з оцінки землі, асистент кафедри геоекології і землеустрою Таврійського Державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного, військовослужбовець збройних сил України – відданий своїй справі та Батьківщині до останнього подиху, справжній Українець.
За життя Олексій Васильович був добрим, людяним, життєрадісним, завжди готовий прийти на допомогу. Не один раз виручав колег у скрутний момент, завжди підтримував та чув кожного. Керівник, якого сміливо можна назвати другом.
Колектив ТОВ «ГІК «Кадастр» виражає глибокі та щирі співчуття родині та близьким Козачека Олексія Васильовича. Нам його не вистачає. Вічна пам’ять!…».
«…З перших хвилин знайомства з Олексієм сформувалось стійке враження про нього, як людину, спілкування з якою хочеться продовжувати і розвивати. Він був щирою людиною і висококласним фахівцем, приніс у наш колектив багато позитиву на особистому і професійному рівні. Вже рік як війна забрала його життя… Це дуже важка і болісна втрата… Найщиріші співчуття родині. Олексію, Царство Небесне, велика шана і вдячність…».
«…Знала Олексія Козачека зовсім мало, якраз першого вересня 2021 року було свято, коли вітали усіх, хто долучився до дружньої освітянської спільноти ТДАТУ. На вигляд дуже скромний, доброзичливий, в роботі відповідальний, обізнаний. Велика втрата для рідних, близьких, колективу кафедри, університету… Не стало Людини з добрим серцем, відважного воїна, чоловіка, тата… Велике співчуття рідним і близьким… Царство небесне Олексію… Вічна пам’ять Герою, Захиснику країни… ».
«…Олексій в нашій пам’яті… Талановита, доброзичлива, щира та відверта людина. Колега, який прийде завжди на допомогу порадою, професійним поглядом, конструктивними зауваженнями. Віддавався своїй професії цілком та повністю багато років…Сміливий та з гострим почуттям справедливості пішов захищати рідну землю. Безмежна Подяка воїну!
Жив, любив, виховував, товаришував, працював, навчав, боровся…до кінця…»
Гідні, чесні, розумні та нескорені віддають своє життя для того, щоб звільнити рідні домівки, кожен метр нашої Батьківщини. Безліч нереалізованих планів та ідеї, зруйновані родини та долі, трагедія на покоління вперед! І однією з ключових цінностей, яку ми як освітяни маємо сформувати у молодого покоління – це пам’ять про те, якою ціною здобувається наша свобода і тих, хто мусив її заплатити!
Такі наші спогади, такі наші думки… Таке наше горе!!!
