Ці строки, присвячені Великому ученому-ґрунтознавцю Василю Васильовичу Докучаєву, в яких разом із любов’ю до рідної землі підкреслюється, що вивчення ґрунтів дається не кожному, а той, хто отримує можливість досліджувати їх – має бути вдячним долі за цю нагоду.
Вчення Докучаєва змушує нас сприймати землю як цілісне утворення, що саморозвивається (особливий планетний організм); ґрунт – найбільш діюча, провідна частина його. Людина набуває ролі геологічного фактору, пізнає могутність і владу над землею, здатність переробляти світ. Ця влада і ця здатність дедалі більше зростають.
І майбутні агрономи – студенти другого курсу ТДАТУ імені Дмитра Моторного вже традиційно на п’ятому тижні навчання мають змогу перевірити на практиці з дисципліни «Ґрунтознавство з основами геології», що, «чорнозем – ідеальний ґрунт» (як і зазначав Докучаєв В.В.), який може й повинен бути «царем ґрунтів», бо «дорожчий за будь-яку нафту, всіляке кам’яне вугілля, дорожчий за золоті і залізні руди»…
І саме біля власноруч закладеного ґрунтового розрізу, студенти розуміють, що незважаючи на важливість теоретичних знань, саме стоячи на його краю (а краще у середині), стає більш зрозумілим і простим матеріал про забарвлення, структуру, грубизну горизонтів, щільність та інші морфологічні властивості ґрунту, а лопата дає «добре зрозуміти» і ніколи не забути, що таке вміст фізичної глини більше 60 %, злите складання і непромивний водний режим… Карбонати перестають бути просто солями вугільної кислоти, а весело «киплять» і підморгують своєю «білозіркою»…
Якось само собою вийшло, що опис проходження польової практики з ґрунтознавства, на перший погляд звичайного, запланованого робочою програмою заходу, вийшов дещо ліричним і навіть романтичним. Але як цьому опиратися, коли на дворі – барвисте тепле «бабине літо», навкруги – дівчата та хлопці з бланками польового опису ґрунту, в яких горять очі від цікавості, а предмет вивчення – грунт – найцінніший скарб людства.
Матеріали підготувала Малюк Т.В.
