Хто мудрі мислі вклав до мудрих книг,
Той повість цю прикрасити так міг…
Алішер Навої
9 лютого виповнюється 580 років від дня народження Навої Нізамаддін Мір Алішера – видатного тюркського поета і мислителя, інтелектуала, основоположника узбецької літературної мови та узбецької класичної літератури. Державний діяч, переконаний гуманіст та ідеаліст, який намагався втілити в життя свої ідеї про справедливість. Поет, який залишив глибокий слід в історії всіх народів Сходу.
Майбутній просвітитель, про якого було складено безліч легенд і притч, народився у столиці Хорасанського князівства – м. Герат у сім’ї тімуридського сановника Гіясіддіна Кічкіне.
Родина Алішера була однією із найкультурніших у Гераті. Батько також дуже шанував літературу та мистецтво, їхній дім був центром спілкування митців усіх напрямів. Хлопчик рано долучився до світу поезії: у 3-4 роки він умів читати та декламувати вірші, перші твори написав у підлітковому віці, а в 15 років Алішер Навої уже був відомим поетом, який писав двома мовами – тюркі та фарсі.
Алішер Навої був не лише поетом і державним діячем, а й музикантом, художником, архітектором, істориком і філософом.
Після себе Алішер Навої залишив велику та розмаїту літературну спадщину. За життя він написав близько 30-ти збірників віршів (переважно газелей, касид, рубаїв), великих поем (дастанів), прозових творів, філософських та наукових трактатів. Вихований арабською й, особливо, фарсімовною поезією того часу, свою творчість Навої розпочав як перськомовний поет, швидко освоївши техніку та образний лад класичної перської поезії.
У 1498–1499 рр. Навої склав свої ліричні вірші у великий збірник під загальною назвою «Скарбниця думок». До цього зібрання увійшли вірші різних ліричних жанрів: газелі, касиди, рубаї, були твори і складніших форм. На фарсі написаний «Диван Фані», до якого увійшло більше 3000 газелей – улюбленого жанру поета.
Вершина творчості Алішера Навої – «П’ятериця», або «Хамсе», сворена як відповідь на «П’ятериці» Нізамі Гянджеві та Аміра Дехлеві.
Наприкінці життя поет створив алегоричну філософську поему «Мова птахів» і філософсько-дидактичний твір «Кохана сердець», присвячений кращому облаштуванню суспільства. У книзі засуджуються жорстокі, неосвічені можновладці і стверджується ідея централізації влади в руках справедливого інтелігентного правителя.
Алішер Навої справив винятковий вплив на розвиток багатьох літератур Сходу. Світ його образів і почуттів одухотворив поезію народів Середнього Сходу, зокрема узбецьку літературу, першим великим представником якої він був. Його праці перекладені на десятки мов, а книги й рукописи зберігаються в найбільших бібліотеках світу.
Українською мовою твори Алішера Навої перекладали М. Бажан, П. Тичина, М. Терещенко.
Творчість Алішера Навої у науковій бібліотеці ТДАТУ представлена книгами: “Лейлі та Меджун”, “Сім планет”, “Поеми” із серії “Бібліотека всесвітньої літератури”. Фонд рідкої та цінної книги має збірку статей про творчість великого узбекського поета “Алишер Навои. Сборник статей” 1946 року видання.
Тетяна Кас’янова, провідний бібліотекар ;
за матеріалами: lib.ddpu.edu.ua
