Сучасні соціально-політичні процеси, що відбуваються в державі, курс влади на децентралізацію вимагають участі громади у прийнятті рішень щодо подальшого соціального та економічного розвитку території її проживання. Процес децентралізації ставить громади перед непростим вибором. З одного боку, у них з’являється можливість вирішити давні екологічні проблеми, подбати про стан довкілля. А з другого — часто рішення, які наповнюють бюджет, шкодять йому. Йдеться про розташування тваринницьких комплексів, розробку кар’єрів, встановлення ГЕС, розорювання земель та вирубку лісів. Пошук балансу між наповненням скарбниці та турботою про довкілля є дискусійним питанням для ОТГ уже зараз.
Особливо гостро постають питання, які уже давно потребують активних дій як зі сторони місцевої влади, так і самих жителів громад. Головними екологічними проблемами на місцях наразі є неправильне поводження з твердими побутовими відходами (відсутність роздільного збору та небезпечних видів сміття), застарілі очисні споруди і технології очищення води.
Нині ми є свідками того, що практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні, води в Україні за рівнем забруднення не відповідають гігієнічним нормам якості питної води. Це є результатом неадекватного рівня очищення природної води для подальшого її споживання. Значною мірою через застарілі очисні споруди і технології очищення води. Найбільшими забруднювачами поверхневих водних об’єктів продовжують залишатися промислові підприємства енергетичної галузі, чорної металургії, хімії і нафтохімії, комунальне та сільське господарство. Наразі понад 75 відсотків населення України споживає воду з поверхневих джерел водопостачання, а забезпечення населення України якісною питною водою щороку ускладнюється. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я близько 80% захворювань людей пов’язані саме з якістю питної води.
Кожен українець щорічно генерує понад 300 кг різноманітного сміття, а вся країна – понад 11 млн тонн. Їх складують на офіційних чи неофіційних сміттєзвалищах, загальна площа яких охоплює 5% території України, що приблизно дорівнює території Чернівецькій області. Україна посідає останнє місце серед європейських країн з управління відходами. Згідно Закону України «Про відходи», з 1 січня 2018 року українці зобов’язані сортувати сміття за видами матеріалів, а також розділяти його на придатне для вторинної переробки, з потребою в захороненні та небезпечне. Однак на практиці цей закон діє лише у великих містах. Хоча закон і передбачає механізм переробки й сортування, однак реальних умов для цього ще не створено. За даними Міністерства регіонального розвитку, наразі в державі функціонує лише 22 сміттєсортувальні лінії, сміттєспалюваний завод «Енергія» в Києві й три робочі сміттєспалювальні установки. Зважаючи на європейський досвід і практично реалізовані закони, кожен населений пункт повинен створити відповідну інфраструктуру не лише для роздільного сортування відходів, але й для їх переробки й зберігання.
У 2017 році в нас утворилося 9,91 млн т сміття, з них 9,25 млн т захоронено на звалищах, що становить 93,3% загальної кількості відходів. У нашій державі 29 938 населених пунктів, і лише у 822 запроваджено роздільне збирання сміття, а це тільки 3%. Найсумніше, що від такої варварської безгосподарності потерпає не тільки екологія, а й бюджет. Сміття — цінна сировина. На його переробці можна заробляти. Наприклад, органічні, харчові відходи переробляти на біогаз, що за правильної організації процесу дасть змогу заощадити чимало коштів і наблизити країну до енергетичної незалежності.
Зрештою, як паливо можна використовувати й саме сміття, як це роблять у Швеції. За даними шведської асоціації з управління відходами Avfall Sverigeу, там утилізується 99% побутових відходів, що є найвищим показником у світі. При цьому близько 48% спалюється для отримання електроенергії. За рік шведи спалюють близько 2 млн т сміття. Причому цей процес пішов у них так вдало, що в якийсь момент туди навіть стали ввозити відходи з інших країн ЄС. У 2015 році Швеція імпортувала понад 1,3 млн т чужого сміття. Звичайно ж, до імпорту чужих відходів нам ще дуже далеко, але вирішити проблему власних переповнених смітників можна було б. Досвід Швеції доводить, що шкоду від викидів під час спалювання сміття можна мінімізувати. Зате позитивний ефект для екології від знищення такого обсягу сміття є очевидний.
Звичайно, не кожна громада має достатні можливості для вирішення проблемних питань не тільки у сфері екології. Особливо це стосується громад з недостатньо розвиненою інфраструктурою та матеріальною базою Тому тільки через співробітництво громад, залучення як внутрішніх так і зовнішніх інвестицій, і, найголовніше, активної позиції жителів громад, можливо покращити екологічне становище та досягти бажаного результату.
Уже сьогодні для місцевих громад створені такі умови, у яких вони можуть активно й ефективно вирішувати місцеві екологічні проблеми. Однак, сама громада має навчитися перетворювати проблеми на можливості. Єдність дій дає шалений результат!
Сміттєва прірва: як громадам поводитися з відходами
