17 березня 1917 року утворена Українська Центральна Рада (УЦР) — Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики і представницький орган українського народу, Головою якого обрали Михайла Грушевського. Його заступниками – Володимира Винниченка і Сергія Єфремова. Члени Генерального Секретаріату – першого уряду України: Симон Петлюра, Сергій Єфремов, Володимир Винниченко, Іван Стешенко, Микола Садовський.
Центральна Рада відіграла значну роль у подальшому затвердженні ідентичності української нації й становленні України як незалежної й суверенної держави.
Її сформували на паритетних засадах між українськими організаціями. Ядром стали активісти Товариства українських поступовців. Головою обрали Михайла Грушевського, який тоді перебував у москві у засланні.
Михайло Грушевський закликав «Одностайно і однодушно стати всім на велике діло, і не спочити, і рук не спустити, доки не збудуємо тої автономії вільної України».
Грушевський здійснив крок-виклик домінуючій офіційні російській історіографії, яка розглядала історію слов’ян виключно через призму російської великодержавності. За ними Україна не мала власної державності й окремо не мала власного шляху. Грушевський вперше науково обґрунтував право українців на самостійну державу.
Автономія України — саме такою була мета діяльності Центральної Ради, тож революційна представницька інституція, яка ухвалила рішення про створення Української Народної Республіки, дала змогу отримати українцям омріяну незалежність. Таким чином Грушевський стає постаттю, яка реалізує відродження української нації, її політичне і духовне зміцнення, допомагає «українізуватися» і отримати право на самовизначення. Український народ закарбував на історичних скрижалях видатну постать першого президента України, з шаною перечитує фундаментальні праці в багатьох томах «Історія України-Руси», де автор дослідив українську історію і науково обґрунтував «окремішність української історії від російської».
«Які б не були помилки і невдачі наші, співробітники Центральної Ради можуть із вдоволенням оглянутися на пройдену путь і сказати словами поета: “Ми не лукавили з тобою, ми чесно йшли; у нас нема зерна неправди за собою”», — Михайло Грушевський.
