Практичний психолог

Що таке професійне вигорання, звідки воно береться, як його діагностувати, а головне – що з ним робити?

Професійне вигорання – це дискомфортний емоційний стан, який заважає виконанню звичайних робочих обов’язків. Звична професійна діяльність стає нестерпно важкою для людини, людина стає нервовою і непродуктивною. Природно в результаті страждає  робота,  колектив та  сама людина.

Звідки береться вигорання? За даними досліджень на це можуть впливати фактори пов’язані з роботою, індивідуальні характеристики особи, наприклад певні люди мають більшу схильність до цього, чи занадто високі вимоги до себе. Синдроми вигорання найчастіше зустрічаються у людей, що мають певні особливості характеру:

• максималізм, бажання робити все ідеально правильно;
• підвищена відповідальність і схильність жертвувати власними інтересами;
• мрійливість, яка іноді веде до неадекватної оцінки своїх можливостей і здібностей;
• схильність до ідеалізму.

Найбільшим показником професійного вигорання є емоційне вигорання – це стан коли людина відчуває себе виснаженою морально, розумово, і фізично. Все важче прокидатися вранці і починати трудову діяльність. Все складніше зосередитися на своїх обов’язках і виконувати їх своєчасно. Робочий день розтягується до пізньої ночі, руйнується звичний уклад життя, псуються стосунки з оточуючими.

Якщо розглядати етапи «стадії емоційного вигорання», то послідовник американського вченого Джордж Грінберг виділив п’ять етапів психічної напруги, пов’язаною з професійною діяльністю:

1. Людина задоволена своєю роботою. Але постійні стреси поступово зменшують енергію.
2. Спостерігаються перші ознаки синдрому: безсоння, зниження працездатності і частково втрата інтересу до своєї справи.
3. На цьому етапі людині так важко зосередитися на роботі, що все виконується дуже повільно. Спроби «надолужити згаяне» перетворюються в постійну звичку працювати пізно ввечері або у вихідні.
4. Хронічна втома проектується на фізичне здоров’я: знижується імунітет, і простудні захворювання перетворюються в хронічні. Люди на цьому етапі зазнають постійного невдоволення собою і оточуючими, часто сваряться з товаришами по роботі.
5. Емоційна нестабільність, занепад сил, загострення хронічних захворювань – це ознаки п’ятої стадії емоційного вигорання.

СИМПТОМИ

Емоційне вигорання звалюється не відразу, воно має досить довгий латентний період. Спочатку людина відчуває, що її інтерес до обов’язків знижується. Хочеться виконати її якомога швидше, але виходить навпаки – дуже повільно. Це відбувається через втрату вміння концентрувати увагу на тому, що вже нецікаво. З’являється дратівливість і відчуття втоми.

1. фізичні прояви: хронічна втома, слабкість і млявість у м’язах, часті мігрені, зниження імунітету, безсоння;
2. соціально – поведінкові ознаки: прагнення до ізоляції, зведення спілкування з іншими людьми до мінімуму, ухилення від обов’язків і відповідальності, прояв злості, скарги на життя;
3. психоемоційні ознаки: байдужість до подій, що відбуваються навколо, зневіра в свої сили, втрата професійної мотивації. Постійно поганий настрій.

Синдромом емоційного вигорання настає на тілі фізичного і психічного виснаження людини. Тому запобігти таке захворювання допоможуть профілактичні заходи, спрямовані на зміцнення здоров’я.

ПРОФІЛАКТИКА

1. Фізична профілактика емоційного вигорання:

– збалансоване, насичене вітамінами та мінералами харчування;

– достатньо тривалий і якісний сон (не менш восьми годин,провітрювати приміщення перед сном, дотримуватися режиму сну);

– заняття спортом , ранкова гімнастика (ранкова гімнастика сприяє бадьорому настрою на весь день)

– массаж;

– проводити час на свіжому повітрі (брак кисню відразу ж позначається на занепаді сил)

– баня та водні процедури (контрастний душ перед сном допоможе зняти втому дня, а зранку додасть бадьорості);

– брати паузи в робі (обов’язкова відпустка)

2. Психологічна профілактика:

– обов’язковий вихідний раз на тиждень, протягом якого робити тільки те, що хочеться;

– ароматерапія (запахи апельсину, бергамоту діють на нервову систему збуджуючи, зявляєтьчя відчуття приливу сил; запахи лаванди, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають зняти нервове напруження);

– дихальні вправи (заспокійливе з подовженим видихом дихання зменшує надлишкове збудження і нервове напруження; мобілізуюче дихання зі збільшеним вдихом допомагає подолати в’ялість,  сонливість).

– спілкування з сім’єю, друзями

Пам’ятайте, ми звикли, що професійне вигорання викликають великі обсяги і темп роботи. Та насправді воно обумовлено переважно тим, що наш робочий графік, ритм життя, характер обов’язків, дедлайни та інші фактори стресу перевищують задоволення від того, що ми робимо. За словами Ніцше, якщо у людини є «для чого» жити, то вона витримає будь – яке «як». Тому головний рецепт від професійного вигорання – це вміння підтримувати баланс всіх сил свого організму, а також всіх сфер свого життя.  Вчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. 

Примітка

Тест на емоційне вигорання: перевірте чи не потрібно Вам у відпустку

Заспокійлива музика для медитації та зняття стресу

Діагностика професійного «вигорання»

(К. Маслач, С. Джексон в адаптації Н. Е.Водоп’янової)

Призначення – вивчення ступеня професійного «вигорання».

Інструкція: Дайте відповідь, будь ласка, як часто у Вас виникають почуття, перелічені нижче в опитувальнику. Для цього на бланку для питань відмітьте з кожного пункту варіант відповіді: «ніколи», «дуже рідко», «деколи», «часто», «дуже часто», «кожен день»  

Опитувальник

1. Я почуваю себе емоційно знищеним.
2. Після роботи я почуваюся як вичавлений лимон.
3. Зранку я відчуваю втому і небажання йти на роботу.
4. Я добре розумію, що відчувають мої підлеглі й колеги і стараюся враховувати це в інтересах справи.
5.  Я відчуваю, що спілкуюсь з деякима підлеглими й колегами як з предметами (без тепла і симпатії до них).
6. Після роботи хочеться на деякий час усамітнитися від усіх і всього
7. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктній ситуації, що виникають у розмові з друзями
8. Я відчуваю пригніченість і апатію.
9. Я упевнений, що моя робота потрібна людям.
10. Останнім часом я став більш черствим до тих, з ким працюю.
11.  Я  помічаю, що моя робота дратує мене.
12. У мене багато планів на  майбутнє і я вірю у їх здійснення.
13. Моя робота все більше мене розчаровує.
14. Я думаю, що дуже багато працюю.
15. Буває, що дійсно мені байдуже те, що відбувається з ким – небудь із моїх підлеглих і друзів.
16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього.
17. Я легко можу створить атмосферу доброзичливості і співпраці в колективі.
18. Під час роботи я відчуваю приємне задоволення.
19. Завдяки своїй роботі я вже зробив у житті багато дійсно цінного.
20. Я відчуваю байдужість і втрату цікавості до всього, що задовольняло б мене в моїй роботі.
21. на роботі спокійно справляюсь з емоційними проблемами.
22. Останнім часом я бачу, що друзі і підлеглі все частіше перекладають на мене тягар своїх проблем та обов’язків.

Опрацювання даних  

Опитувальник має три шкали: «емоційне виснаження» (9 тверджень), «деперсоналізація» (5 тверджень) і «редукція особистих досягнень»(8 тверджень).

Варіанти відповідей оцінюють так:

«ніколи»-0 балів

«дуже рідко»- 1бал

«інколи»- 3 бали

«часто»- 4бали

«дуже часто»- 5 балів

«кожний день»- 6 балів

 
Ключ до опитування
Нижче перераховуються шкали і відповіді / пункти опитувальника.

«Емоційне виснаження» – відповіді на запитання 1,2,3,6,8,13,14,16,20

«Деперсоналізація» – відповіді  на запитання 5,10,11,15,22

«Редукція особистих досягнень»- відповіді  на запитання 4,7,9,12,1719,20,21

Інтерпритація висновків

Емоційне виснаження  – зниження емоційного фону. 

0 – 15 балів – низький рівень

16 – 24 бали – середній рівень

25 балів та більш – високий рівень

Деперсоналізація – відображає деформації у відношеннях з іншими людьми. З однієї сторони, це може бути підвищення залежності від оточуючих, підвищення значності визнання з боку колег. З іншої – посилення негативізму, цинічність установок та почуттів по відношенню до суб’єктів професійної діяльності.

0 – 5 балів – низький рівень

6 – 10 балів – середній рівень

11 балів та більш – високий рівень.

Редукція особистих досягнень – проявляється в зниженні самооцінки, зниження своїх професійних досягнень, негативних установок по відношенню до професійних здібностей або обмеження обов’язків по відношенню до суб’єктів професійної діяльності. 

37 балів та більш – низький рівень

31 – 36 балів  – середній рівень

30 балів та менше – високий рівень

 Про важкість «вигорання» свідчить сума балів усіх шкал.

Співбесіда – найважливіший етап при пошуку роботи. Це Ваша єдина можливість справити перше враження на потенційного роботодавця та заявити про себе. У Вас буде не так багато часу, щоб довести, що саме Ви той самий підходящій кандидат. Тому важливо заздалегідь продумати, як Ви скористаєтесь наданим шансом.

 Якщо Ваша співбесіда починається з телефонної розмови!

Телефонна розмова – це Ваше перше особисте спілкування з майбутнім роботодавцем, і важливо вже на першому етапі справити гарне враження. Навіть якщо призначить зустріч секретар, він обов’язково розповість безпосередньому роботодавцю або тому, хто буде проводити співбесіду, про те як пройшла розмова.

• Уточніть, на яку посаду Вас запрошують, задайте необхідні питання, з приводу вакантної посади.
• Запишіть назву компанії, ім’я та прізвище той людини, з ким Ви розмовляєте, контактний телефон, за яким можна зв’язатися у випадку непередбачених ситуацій.
• Дізнайтеся хто саме проводе з Вами співбесіду, як його звати. Ви справите гарне враження, якщо звернетесь за ім’ям та по батькові при зустрічі.

Та запам’ятайте, що співбесіда починається не з моменту особистої зустрічі, а набагато раніше – з підготовці.

10  золотих правил співбесіди!

1. Проведення дослідження. Дізнатися до співбесіди про компанію, як можна більше. Зберіть інформацію з різних відкритих джерел, скористуйтесь пошуком в Інтернеті, корпоративних сайтах, соціальних мережах.
2. Перед зустріччю уточніть з ким буде проходити співбесіда. Так Ви зможете звернутись до співрозмовника по імені. Можна також уточнити який дресс – код прийнятий в компанії.
3. Продумайте Ваш образ заздалегідь. Діловий стиль одягу є більш презентований. Уникайте яскравих аксесуарів та макіяжу. Переконайтесь, що маєте охайний вигляд. Візьміть з собою копію резюме, блокнот, або чистий аркуш паперу та ручку, щоб мати змогу робити необхідні записи та позначки.
4. Вивчіть посаду. Ви повинні точно уявляти та розуміти суть посади, на яку Ви претендуєте. Підготуйтесь до питання «Розкажіть про себе» так, щоб Ваша розповідь максимально точно співпадала вакантному місцю. Підготуйте самопрезентацію, але пам’ятайте, що на співбесіді Ви продаєте себе, як спеціаліста. Якщо отримували додаткову освіту розкажіть про неї.
5. Пунктуальність – залог гарного початку! Приходити на співбесіду потрібно заздалегідь. Пам’ятайте про фактичність та манери – вони в дрібницях.
6. Три найголовніших питання у співбесіді. Підготуйте розвинуті відповіді  на найчастіші питання.

– Чому Ви вирішили прийти на співбесіду саме в нашу компанію?(говоріть про те, що саме привернуло Вашу увагу в цій компанії. Про те чого немає в інших компаніях або вакансіях. Вкажіть на особливості та переваги роботодавця).

–  Як Ви вважаєте, чому ми маємо обрати на цю посаду саме Вас? (Ви повинні чітко знати не тільки чому Вам потрібна ця робота, але і знати чому Ви потрібні цій роботі. Вам потрібно впевнено донести усі Ваші ключові та корисні навички, а також Вам потрібно донести, що Ви зможете вирішити ті завдання які потрібно бути вирішувати на цій посаді).

– Чи зможете Ви працювати в команді! Це питання говорить про прагнення створити ефективну команду, тому що від злагодженої роботи буде залежати успіх самої компанії. (в цьому випадку краще давати правдиві відповіді, а не «вірні»).

7. Запитайте! Не тільки роботодавець може задавати питання. Обов’язково підготуйте питання, які Вам цікаві. Адже не тільки Ви повинні підходити компанію, але і компанія Вам. До того, це покаже Вашу зацікавленість в роботі та те, що Ви орієнтуєтесь в даній галузі.
8. 2-3 хвилини. Відповідайте на питання, намагаючись не говорити більш 2-3 хвилин. Цього часу цілком вистачить, щоб в цілому висвітлити найбільш важливу інформацію. Односкладові відповіді «так» або «ні», тихий голос створюють враження Вашої невпевненості в собі та не вмінням пояснити свою точку зору.
9. Важливо те, як Ви говорите. Мова про міміцю, рухи, тембр голосу. Сидіти краще напроти співрозмовника, прийняти відкриту позу. Говорить приємно та розмірено. Важливо зрозуміти – що співбесіда – це знайомство, тобто діалог. Спілкуйтесь, будьте конструктивні, вкажіть на  професійну унікальність в ході розмови.
10. Гарне завершення розмови. Обов’язково подякуйте за надану можливість пройти співбесіду в даній компанії.

ПРИМІТКА

Гарно відпочиньте перед співбесідою. Якщо хвилюєтесь знайдіть можливість побути «наодинці з собою». Заплющить очі і зробіть кілька глибоких, повільних вдихів і видихів. Налаштуйтесь на позитивний результат!