У Запоріжжі відбулась презентація результатів масштабного моніторингового дослідження діяльності переміщених закладів вищої освіти України.
У заході взяли участь представники Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного. Учасники обговорили ключові висновки та рекомендації експертів, які мають стати підґрунтям для подальшого розвитку переміщених університетів.
Презентацію провели президент «Міжнародного фонду досліджень освітньої політики» Тарас Фініков та експерти, зокрема член правління ГО «Інноваційний університет», керівник проєкту Ігор Лиман та експерт Олена Тупахіна. Впродовж року команда провідних фахівців здійснила унікальну дослідницьку роботу: відвідала 35 переміщених університетів по всій території України, зібрала великий масив даних за ключовими критеріями та на їх основі підготувала ґрунтовний моніторинговий звіт.
Дослідження «Розбудова інституційної спроможності переміщених ЗВО» покликане не лише зафіксувати факт релокації університетів, а й проаналізувати, як змінюється архітектура української вищої освіти під тиском війни. Його результати містять практичні рекомендації для збереження та розвитку
Експерти наголошують: релокація університетів — це значно більше, ніж географічне переміщення. Це «поліфонія сценаріїв», у якій поєднуються у багатоетапні переїзди, мультикампусні формати, «університети без стін», які розвивають віртуальні кампуси, процеси злиття та інтеграції тощо. Цікаво, що вибір нового місця розташування не завжди зумовлений лише безпекою.
Експерти зазначили, що важливу роль відіграють партнерські зв’язки, доступна інфраструктура та підтримка місцевих громад, та зауважили на ключових висновках довіду релокованих ЗВО:
• Важливими є національні механізми кризового планування для ЗВО;
• Збереження ідентичності університетів (бренд, команди, програми, інституційна пам’ять) є критично важливим;
• Відкритий реєстр релокованих ЗВО є передумовою прозорого управління та адресної підтримки;
• Держава має визнати нові моделі існування університетів — багатолокаційні, дистанційні, мережеві;
• Міжнародна підтримка має бути спрямована не лише на порятунок, а й на розвиток та забезпечення стійкості функціонування релокованих університетів.
Український досвід є важливим кейсом для міжнародної спільноти. Історії релокацій — це не просто карти та статистика. Це історії втрат і відродження, болю та стійкості. Досвід українських університетів є надзвичайно важливим і для міжнародної спільноти: в умовах зростання конфліктів, катастроф і авторитарних режимів у світі, українські ЗВО демонструють приклади адаптивності, згуртованості та інноваційності. Представники ТДАТУ відзначили, що отримані дані та рекомендації є корисним ресурсом для стратегічного планування перспективного розвитку університету в нових реаліях.
