Щороку 22 вересня в Україні відзначається День партизанської слави – дата, встановлена Указом Президента України у 2001 році на вшанування подвигу учасників партизанського руху та підпільних організацій у роки Другої світової війни.
Цей день нагадує про мужність, самопожертву та героїзм українців, які боролися з нацистськими загарбниками в тилу ворога. Партизани й підпільники діяли у надзвичайно складних умовах – без належного забезпечення, часто під загрозою смерті, але продовжували боротьбу за свободу своєї землі.
Історична довідка
Початком масового партизанського руху в Україні вважається осінь 1941 року, коли на окупованих територіях почали формуватися загони та підпільні групи. Вони здійснювали диверсії, підривали залізничні колії, знищували військові склади, передавали інформацію до штабу, підтримували місцеве населення та піднімали його на опір ворогу.
Особливо потужним цей рух став у лісах Полісся, Чернігівщини, Сумщини, Житомирщини. Серед відомих керівників партизанського руху – Сидір Ковпак, Олексій Федоров, Микола Попудренко, Дмитро Медведєв. Їхні загони відіграли значну роль у визволенні України від нацистських військ.
Значення сьогодні
День партизанської слави – це не лише вшанування історії, а й нагадування сучасникам про цінність свободи, незалежності та незламності українського народу. У важкі часи українці знову доводять, що здатні боронити свою землю від загарбників, як це робили покоління раніше.
Цей день є нагодою віддати шану всім, хто жертвував власним життям заради майбутнього України, та передати пам’ять про їхній подвиг молодим поколінням.
